Історія підприємства

   Одеська теплоелектроцентраль була побудована двома чергами в післявоєнний період:

             І-а черга – з 1947 р. по 1953 р.

             ІІ-а черга – з 1953 р. по 1966 р.

    Станція була побудована для роботи на вугіллі марки "Т".

    Перша черга станції була пущена в 1950 р., і оснащувалася чотирма котлами "Зульцер" і двома турбінами австрійських фірм.

    В результаті тривалої, наднормативної експлуатації, фізичного зносу і відсутності запасних частин, устаткування першої черги було списане і демонтоване в 1980 р., при цьому встановлена електрична потужність станції була понижена з 170 Мвт до 140 Мвт

    Устаткування другої черги було пущене в 1953 р. і відпрацювало вже більше 60 років.

    В період з 1974 р. по 1988 р., для заміщення старіючого устаткування станції і у зв'язку із зростанням теплових навантажень, була побудована водогрійна котельня, а потім був введений в експлуатацію котельний цех (ЗОР) з двома водогрійними і трьома паровими котлами сумарною потужністю 274 Гкал/год, побудований в двох кілометрах від основної території ТЕЦ.

   Після початку будівництва в 1981 р. Одеської атомної ТЕЦ в м. Теплодар відповідно до наказу Міненерго УРСР устаткування Одеською ТЕЦ підлягало списанню в 1988 р.

   В період з 1988 р. по 1989 р. устаткування другої черги Одеською ТЕЦ (6 котлів і 4 турбогенератори) переведене на роботу з використанням тільки природного газу.

   У зв'язку з тим, що парковий ресурс основної частини устаткування другої черги Одеською ТЕЦ був вичерпаний, в 1991 р. було виконано перемаркування турбін станції із зниженням встановленої електричної потужності станції з 140 Мвт до 68 Мвт.